Навчання дітей дивергентного мислення

Пам'ятаєте, у 2014 році на великі екрани вийшов фільм «Дивергент» – екранізація роману молодої письменниці Вероніки Рот?..

Дивергенція – це свого роду неординарність сприйняття, мислення й підходу до вирішення завдань, це здатність залучати й використовувати інформацію одночасно з різних галузей знань, часто несумісних на перший погляд, це в тому числі й нестандартне, гнучке мислення, що виходить за межі загальноприйнятих стереотипів.

Подивіться на картинку й постарайтеся знайти помилку.

Ви, мабуть, помітили її, але більшість людей не беруть до уваги «неправильний» колір четвірки чирви. Відмова помічати сенсорну інформацію, розташовану безпосередньо «перед носом», є прикладом так званої сліпоти неуваги (або перцептивної сліпоти). Хоча помилки й стають для нас очевидними, як тільки на них укажуть, спочатку ми їх не сприймаємо.

Cліпота неуваги (або перцептивна сліпота)

Cліпота неуваги – це явище, при якому ми свідомо сприймаємо набагато менше інформації з навколишнього світу, ніж уважаємо. Немає свідомого сприйняття без уваги. Коли нашу увагу повністю зосереджено на одній деталі, ми можемо не помічати інших деталей, що оточують нас, – і навіть деяких дуже незвичайних. Нездатність виявляти несподівані об'єкти, на які не спрямовано вашу увагу, це і є те, як сліпота неуваги не дозволила вам сприйняти помилку на запропонованому зображенні.

Такий рівень ненавмисної сліпоти знаходиться в межах норми й навряд чи буде мати який-небудь вплив на ваш професійний чи пізнавальний успіх. Проте наслідки сліпоти неуваги будуть набагато серйознішими для нового покоління молодих людей, які стануть конкурентоздатною робочою силою у ХХI столітті.

У сучасній економіці, заснованій на глобальних технологіях, кращі університети й роботодавці шукають кандидатів зі здатністю мислити дивергентно та відповідно діяти. Цей набір навичок включає здатність виходити за межі заданої точки уваги та сприймати все набагато ширше, ніж це можна зробити за допомогою уваги, обмеженої конкретною метою. Тобто успіх у ХХI столітті вимагає не тільки вміння нестандартно мислити, а і сприйняття інформації поза зоною уваги й очевидного контексту.

Подивіться на цю картинку й порахуйте кількість червоних куль, які ви бачите. Не поспішайте, рахуйте уважно.

Нарахували п'ять? Це правильно. А тепер відведіть погляд від картинки й подумайте, чи було в ній щось незвичайне.

Ви помітили, що на кожній руці людини по шість пальців? Проблема неуваги до того, що знаходиться поза зоною уваги, полягає в тому, що вона відображає тип освітнього досвіду минулого століття. Систематичне прагнення до єдино правильних відповідей сприяло розвитку сліпоти неуваги, яка може послаблювати навички дивергентного мислення дітей і обмежувати перспективи, необхідні їм для досягнення успіху у XXI столітті.

Майбутній академічний і кар'єрний успіх залежить не від того, що знають ваші діти, а від того, як вони можуть застосовувати свої знання!

Незважаючи на те що ми живемо у вік інформації та високих технологій, акцент на механічному запам'ятовуванні фактів і тестуванні у шкільній програмі є застарілим пережитком, що служив для підготовки кадрів в індустріальну епоху, коли цінувались ефективність, однорідність та узгодженість. Така фабрична модель освіти призначалася для підготовки учнів у якості робочої сили з чіткою одноманітністю функціональних обов'язків і структурою поділу праці, як на складальній лінії.

До відчаю студентів, учителів та чиновників від освіти, перевантажений вимогами навчальний план і перебільшене значення тестування призвели до поверхневого, одноманітного навчання, акцентованого на запам'ятовуванні дітьми нереалістичної кількості необхідних фактів та операцій, офіційно визнаних в якості стандартів для кожного класу («навчання шириною в кілометр і глибиною в сантиметр»).

Сьогоднішні учні не будуть працювати на складальних лініях, тому що автомати й комп'ютери можна запрограмувати на отримання точних даних, і виконання операцій буде набагато кращим й швидшим, ніж це здатен зробити найстаранніший учень-заучка. Уміння ділити усно великі числа та знання напам'ять усіх елементів періодичної таблиці Менделєєва – це не ті навички, які зараз важливі при оцінці претендентів на кращі академічні, професійні та професійно-технічні посади.

Університети й роботодавці шукають кандидатів, які здатні використовувати отримані знання й володіють високими виконавчими функціями, які вони розвинули в собі за допомогою практики, – такими, як незалежне оцінювання ситуації, дедуктивне мислення, визначення пріоритетів, оцінка ризиків, критичний аналіз і когнітивна гнучкість при вирішенні нових задач. Необхідні такі кандидати, які вміють незалежно використовувати власні знання для самостійної оцінки нової інформації й застосовувати свої навички навчання для творчих інновацій, виходячи за межі наявної та мінливої інформації й технологій, що розвиваються.

Специфічні якості, необхідні для досягнення успіху в реальному світі фактів і технологій, що швидко змінюються, протилежні завченим (а отже, таким, що швидко забуваються) відповідям, найактуальніші з яких легко можна знайти в Інтернеті.

Люди, що володіють дивергентним мисленням, здатні:

• Бути ініціативними, цілеспрямованими й націленими на дії.
• Критично оцінювати інформацію, що надається, перевіряти надійність джерел, ставити під сумнів припущення, шукати суперечливі факти, свідчення й визначати найбільш цінні дані, які необхідно використовувати, щоб робити обґрунтовані висновки, інтерпретації, заяви та рішення.
• Використовувати нову інформацію й технології у творчих та інноваційних методах.
• Успішно та гнучко взаємодіяти, співпрацювати й ефективно використовувати інформаційні засоби.

Розвиток когнітивної гнучкості вашої дитини

Коли мозок постійно «натаскувати» на швидку ефективність і пошук єдино правильної відповіді, він стає все більш «успішним» у її знаходженні. У дітей розвиваються когнітивні звички прийняття першої знайденої відповіді як єдино правильної. Мозок, який звик бездумно дотримуватися прямих інструкцій і запам'ятовувати єдині правильні відповіді, не може адекватно підготуватись до інформаційного пулу, що швидко розширюється у глобалізованому, технологічному світі, що чекає на дітей після закінчення школи.

Дітям необхідний досвід інтерпретації даних і розробки дивергентних рішень, а не механічних та одноманітних. Мета полягає в тому, щоб допомогти дітям розвинути їхню когнітивну гнучкість для того, щоб вони могли сприймати й оцінювати інформацію та досвід широко, а не з точки зору звуженої перспективи, яка розвивається при пошуку єдино правильної відповіді або певного фрагмента інформації з єдиного зазначеного джерела (наприклад, з підручника чи конспекту вчителя).

Когнітивна гнучкість – це здатність бути відкритим і готовим розглядати всі аспекти наявного досвіду, численні джерела інформації, різні тлумачення, всілякі підходи до проблем і альтернативну точку зору. Когнітивна гнучкість – це частина дивергенції, необхідна для оцінки та інтерпретації джерел інформації з різних точок зору, для прогнозування можливих варіантів розвитку та вміння адаптуватись до зміни даних у міру їх надходження.

У майбутньому будуть затребувані люди, які володіють дивергентним мисленням, сприйнятливі й відкриті до найновіших фактів і даних. Майбутні лідери й інноватори – це люди, які впевнено сприймають новий досвід та інформацію, відкриті до різних думок та інтерпретацій і здатні об'єктивно та критично аналізувати альтернативні точки зору, різні підходи до вирішення завдань.

Підхід до розвитку потенціалу дивергенції в дітей

Ваше завдання полягає в тому, щоб дати своїм дітям можливість бачити інформацію за межами окремих відповідей і не вважати один який-небудь варіант єдино правильним. Суттєве значення для розвитку когнітивної гнучкості несе здатність дитини допускати невизначеність, неоднозначність і бути готовим ризикувати й робити помилки.

Допомагаємо дітям навчитись допускати невизначеність, неоднозначність і ризик припуститись помилок

Механічне запам'ятовування без ризику помилитись – невідповідна підготовка до вищої освіти або посади високого рівня. Щоб діти мали не тільки ізольовані, механічно визубрені знання, вони повинні брати участь у формуванні власного розуміння того, що вивчають. Це означає, що треба не давати їм оброблені й підготовлені факти й алгоритми, а допомагати пізнавати основоположні принципи, використовувати логіку, щоб осмислювати дані, вивчати можливі підходи до вирішення питань, а також використовувати помилки для перегляду й коригування.

Помилки трапляються при переході від невідомого до відомого, бо діти будують своє розуміння на концептуальному рівні замість запам'ятовування підготовлених алгоритмів і пояснення. Дозволяючи дітям припускатись помилок, ви сприяєте зміцненню нейронних зв'язків, що забезпечують освіту, а також більш глибокому рівню пізнання концепцій, на яких ґрунтуються факти.

Діти, чиї батьки забезпечують оптимальне співвідношення між великими надіями й наданням можливостей припускатись помилок, розвивають більшу когнітивну гнучкість, упевненість у собі, креативність і навички вирішення проблем.

Кажуть, що «Коли ми не дозволяємо учням зазнати невдачі у класі, вони обов'язково зазнаватимуть їх у реальному світі». Те ж саме стосується й сім'ї. Якщо ви дозволяєте дитині мислити поза межами єдиних підходів і даєте їй можливість вирішувати проблеми таприймати рішення, самі залишаючись осторонь, то даєте їй дар дивергентного мислення та когнітивної гнучкості.

Замість того щоб казати дітям, що робити (про соціальні, емоційні, академічні питання чи проблеми) або втручатися при найменшій загрозі припуститись помилки, звикайте заохочувати дітей, переконуючи їх у впевненості в собі, у тому, що вони можуть будувати прогнози та знаходити рішення або відповіді самостійно. Вони повинні ділитися з вами своїми міркуваннями при прийнятті рішень. Підтримуйте з дітьми зв'язок і заохочуйте їх роздуми, навіть незважаючи на невдале рішення, яке вони збираються прийняти. Позитивно висловлюйтеся із приводу їхніх зусиль, наполегливості, творчого мислення, але не розповідайте й не демонструйте дітям, що вони щось зробили правильно чи неправильно.

Дозвольте дітям припускатись неминучих помилок. Саме за допомогою своїх помилок вони навчаться визначати й заповнювати прогалини у своїх знаннях. Діти захочуть шукати додаткову інформацію у своїх підручниках, у класі та в інших джерелах, які ви можете допомогти їм знайти. Коли діти припускаються помилки, їм може знадобитись ваша участь, вони із вдячністю будуть приймати ваші поради про те, які додаткові джерела інформації варто використовувати, щоби скоригувати підхід до вирішення того чи іншого завдання.

Коли діти цікавляться вашою думкою, ви можете вказати їм на те, що вони зробили правильно, а що неправильно, але не кажіть їм, як треба виправляти помилки, якщо можна направити їх увагу на джерела додаткової інформації, за допомогою якої вони можуть упоратися із завданням самостійно. Подумайте про ту силу, яку ви даєте їм разом зі здатністю самостійно, незалежно й мотивовано вчитися протягом усього життя!

Навчання на помилках потужно впливає на відділи головного мозку, що відповідають за пам'ять, і майбутню застосовність знань, і це набагато перевищує цінність навчання, яке дає можливість знаходити й запам'ятовувати єдино правильні відповіді й рішення. За допомогою помилок діти захочуть вивчати те, що вони повинні вчити, і завдяки цьому бажанню вони будуть здобувати міцні, довгострокові, гнучкі знання.

Як допомогти дитині не боятись припускатися помилок?

Діти найбільше бояться зробити помилку у присутності однокласників. Коли ви допомагаєте їм знайти комфорт, припускаючись помилок в домашніх умовах, то розвиваєте їхнє бажання думати нестандартно й інтерпретувати інформацію з більш широкої перспективи. Ви можете підвищити їхню терпимість до ризику помилок різними способами.

Допомагайте дітям навчитись допускати невизначеність, неоднозначність і ризик припуститись помилки. Коли ви робите помилку, розповідайте про неї – що ви відчували та про ваше перше бажання звинуватити у своїй помилці когось іншого або спробувати приховати її. Нехай діти знають, що ви теж боретеся із самими собою, щоб визнати свою помилку, й відчуваєте розчарування від того, що вам доводиться витрачати більше часу на досягнення мети. Заохочуйте дітей розповідати вам про їхні помилки та про те, що вони при цьому відчували та як реагували на це. Питайте в них про те, що б вони стали робити по-іншому, щоб не припуститись аналогічної помилки в подальшому.

Допоможіть дітям зрозуміти, що невдачі дають їм можливості переглянути «ланцюжок пам'яті» у своєму мозку перед тестами. Поясніть, що час, витрачений на подолання розгубленості, плутанини, навіть при багаторазових невдалих спробах знайти рішення або відповідь не є втраченим. Результати досліджень показують, що час, проведений при розв’язанні завдань навіть без досягнення правильних відповідей, зміцнює структури мозку, що відповідають за пам'ять. Крім того, процес пошуку рішень істотно розвиває виконавчі функції – такі, як зосередження уваги, оцінка та аналіз, які будуть служити дітям для досягнення майбутніх успіхів при вирішенні проблем і творчих інновацій.

Ще один спосіб стимулювати дітей на участь, незважаючи на ризик припуститися помилки, – просити їх наводити приклади ссавців, непарних чисел або дієслів, тобто тих актуальних тем, які вони вивчають у школі. Заздалегідь підготуйте аркуш паперу із двома колонками: «Приклад» і «Не приклад». Коли вони називають змію ссавцем, замість того щоби сказати «Це неправильно», скажіть: «Це вдалий не приклад. Запишімо його в колонку «Не приклад». Точно так, якщо ваші діти відповідають на питання неправильно, шукайте в їхній відповіді будь-яке раціональне зерно й повторюйте цю частину відповіді, перш ніж уточнювати й виправляти їхні помилки.

Оптичні ілюзії – це також цікавий спосіб привернути увагу ваших дітей до висловлення різних думок з більшою впевненістю, тому що ними ви демонструєте їм, що немає неправильних відповідей. Покажіть дітям картинку, на якій можна побачити або дві особи у профіль, або вазу, і спитайте, на що, на їхню думку, більше схожий цей малюнок.

Вони отримають задоволення, висловлюючи й обґрунтовуючи свою думку з упевненістю в тому, що обидві інтерпретації малюнка точні, але одна з них більш очевидна. Діти бачать обидва образи, але один з них уважають домінуючим, і це є демонстрацією їхньої когнітивної гнучкості.

Розповідайте дітям про конструктивну силу помилок і про свободу творчого підходу до вирішення будь-якої проблеми, що виникає, і результати не змусять вас довго чекати.

Джуді Уілліс, «Psychology Today»