При вході в один іззоопарків США виситьдзеркало, а під ним застерігаючийнапис: "Подивись у дзеркало! Типобачиш у ньомунайбільшшкідливестворіння на Землі — людину. Вона знищує те, що не створювала сама — річки, ліси, звірів і птахів. У нашому зоопарку живутьтіпредставникифауни, якіпокищозбереглись на Землі, хочабагато з них уже занесені до Червоної книги. Подумай про це, людино. І зупинись!"

Щорокуізпланетивиймаєтьсяпонад 100 млрд т сировини, з них лише 1—3 % йде на виготовленнякорисних речей, а 97— 99 % — у відходи, якіотруюють природу. Вчені-екологивимальовуютьсумну картину на початок третьоготисячоліття: якщопроцесируйнації природного середовища не зупинити — почнуться перші кроки природноїкатастрофи. Виявилось, щоіндустріальнацивілізація — цецивілізація-хижак, яка поїдає себе і планету.

Отже, у сфері морального вихованняпостає нова проблема — екологічноговихованнялюдини.

Екологія (від гр. eikos — оселя + логія) — розділбіології, якийвивчаєстосункитварин, рослин, мікроорганізмів, людиниміж собою і з навколишнімприроднимсередовищем. В останнідесятиріччя почала розвиватисьсоціальнаекологія, яка займаєтьсяпитаннямистосунківлюдини з природнимсередовищем у всіййогорізноманітності.

Екологічневихованняпередбачаєоволодіннялюдиноюзнаннями в цариніекології та формування в неїморальноївідмовідальності за збереженняприродногодовкілля і розумногоспівіснування з ним.

Система екологічноговиховання не може бути лишевідрізком у життілюдини, аджеценевід'ємначастинаїїкультури. Тому впродовжвсьогожиттямаєвідбуватисяпроцесстановлення й удосконаленнякультурижиттялюдини в природному середовищі, абидотримуватисярівноваги та науководоцільнихвимогсимбіозу.

Основнінапрямиекологічноговиховання — це система життєдіяльностісім'ї, виховнийвпливдитячихдошкільнихвиховнихзакладів, діяльністьзагальноосвітньоїшколи та позашкільнихвиховнихзакладів, навчання у професійнихосвітніх закладах, професійнадіяльністьлюдини, впливзасобівмасовоїінформаціїтощо.

У процесіекологічноговихованняможназастосовуватирізніформи: екскурсії, бесіди, ігри, уроки, практичнуприродоохороннудіяльність, конференції, диспути, колективнітворчісправи та ін.

Для формуванняекологічноїкультури педагоги використовуютьрізнізасоби: усну народнутворчість, природнесередовище, кінофільми, науково-популярнулітературу, телевізійніпрограми та ін.

У чомусутність правового виховання?

У ст. 1 КонституціїУкраїнивизначено, щоУкраїна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова, держава. Цезобов'язуєкожногогромадянинакраїниволодітивисокою правовою культурою. Римськийполітичнийдіяч Марк ТулійЦіцерон (106—43 рр. до н. е.) говорив: "Треба бути рабом закону, абизалишатисявільним". Нагальна потреба широкого правового вихованнягромадянзумовленазростаннямтворчої, організуючої, координуючоїролі права в соціальному, політичному й економічномурозвиткусуспільства.

Метою правового виховання є формування у громадянвисокоїправовоїкультури, яка передбачаєсвідоместавлення до своїх прав і обов'язків, глибокуповагу до законів і правил людськогоспівжиття, готовністьдотримуватися й сумлінновиконувативизначенівимоги, яківиражають волю й інтереси народу.

Основнізавдання правового вихованняшколярівтакі: 1)формуванняправовоїсвідомості, якаєголовнимчинником, щовизначаєособливостіповедінкиособистості. Процесформуваннясвідомостідоситьтривалий і складний. Вона формуєтьсянаосновіправовихзнань, поглядів, уявлень, почуттів, переконань;

2) вироблення у вихованцівумінь, навичок, звичокповедінкивідповідно до правових норм. A.C. Макаренко, говорячи про важливістьформування в особистостісвідомоїдисципліни, писав: "Наше завдання не тількивиховувати в собіправильне, розумнеставлення до питаньповедінки, але ще й виховуватиправильнізвички, тобтотакізвички, коли б ми робили правильно зовсім не тому, щосіли і подумали, а тому" щоінакше ми не можемо, тому, що ми так звикли. І вихованняцихзвичок — значноважча справа, ніжвихованнясвідомості"1;

3) формування у вихованцівактивноїпозиції у правовійсфері, щомаєпроявлятись у нетерпимомуставленні до правопорушень, прагненніборотися з цимявищем;

4) подолання у правовійсвідомостівихованцівпомилковихпоглядів і переконань, якісформувалисяраніше в негативному середовищі. Цевже сфера діяльності, пов'язана з перевихованням.

Зміст правового вихованнявизначаєтьсяособливостями права як регулятивного явища, щоохоплюєгосподарські, адміністративні, сімейно-шлюбні, природоохоронні й іншісуспільнівідносини. Провіднемісце у змісті правового вихованнязаймаєКонституціяУкраїни, основніположенняякоїреалізуються в іншихзаконодавчих актах: адміністративному, трудовому, цивільному, кримінальному, шлюбно-сімейномуправі.

Людина ознайомлюється з правовими нормами в системісімейногожиття і засвоюєїх у процесінавчання в школі, професійнихосвітніх закладах та в ходісоціально-професійноїдіяльності. У системі правового виховання широко використовуютьтакіформи, як бесіди на правові теми, уроки з правовою тематикою, правовіінформації, лекції, диспути, конференції, кінолекторії, вечоризапитань і відповідей, зустрічі з працівникамиправовоїсферидіяльності, гурткову роботу, рольовіігритощо.